Тетяна Король

В червні 2007 року, у власному автомобілі, неподалеку від міста Стрій зі мною трапилося нещастя. Мішковина аневризма кавернозного відділу, про існування якої я знала близько року, вирішила лопнути. Стався субарахноїдальний крововилив аневризматичного ґенезу. Не буду описувати всього жаху подій, що відбувалися. Але через два тижні лікування в обласній лікарні я була виписана з рекомендацією «ендовоскулярне виключення аневризми» … для лікування під наглядом невролога за місцем проживання. Так, як місце проживання – невеличкий райцентр, то зрозуміло, що «виключення людини» було ймовірніше, чим «виключення аневризми». Згадуючи і аналізуючи події з точки зору дня сьогоднішнього я не перестаю щиро дякувати працівникам Центру нейрорентгенохірургії. Вони не просто мене оперували, не просто врятували – вони вдруге мене народили. До того ж, без єдиного паралізованого органу, з широко відкритими очима, впевненою ходою і твердим переконанням в тому, що я побачу не лише завтрашній день. У мене не вистачає слів, які б могли передати всю повноту щирої подяки Вам, дорогі мої: Віктор Іванович, Дмитро Вікторович, Олег Євгенович, Віталій і всі працівники Центру. Нехай Ваші руки не знають втоми, нехай знають про вас люди, нехай береже Вас Бог. Тепер на Закарпатті появилась і прижилась нова аксіома: Будеш не просто живим, а цілковито здоровим, вчасно прооперуєшся у Центрі Щегловим.