Сорокопуд Світлана
Так складається життя, коли зовсім неочікуванно розумієш, що найдорожча тобі людина потребує медичноіі допоги негайно, а в голові тільки»Боже, допоможи!» Куди бігти, кому телефонувати? Хвилини спливають, а з тими хвилинами і життя чоловіка … Автоматично набираєш номери тих, хто , як ти думаєш, зараз все зробить і врятує. І тицяєш ті цифри, а тобі голос ставить запитання: скільки років? 59? в такому віці не приймаємо!!! Шок!!! Госпіталь СБУ!! А надія жевріє! Замовляєш «Борис», не поспішають, але приііздять, везуть до себе, а тут з» ясовується, що нема!!!! К Т ,яке конче необхідно зробити, бо інсульт не чекатитиме… Лікарня швидкоіі допомоги… Лікар- нейрохірург Демчук Сергій Анатолійович робить все можливе і неможливе(дякую Вам, дорогенький!), але… Кудись телефонує, про щось говорить, того вже не чую, бо сама розумію,що час спливає… Кудись везе нас швидка… Нас чекають… Ми у палаті… Щось говорить лікар… Ніч без сну… Ніч очікування, надій, сподівань… Потім приходить відчуття захищенності і впевненності, що все буде добре. Ми в Центрі ендоваскулярноіі нейрорентгенохірургіі… Поряд люди, від яких іде тепло і впевненність в тому, чим вони займаються. Слова вдячності- це дуже мало, бо неможливо словами передати почуття, коли люди стають тобі близькими і рідними! І вони всі за 11 днів стали мені рідними: санітарочки, які двічі на день роблять вологе прибирання в палатах, медсестрички, які за першим проханням надають тобі допомогу(Світланки, Любанічка- дякую вам щиро!), лікар- нейрохірург Пастушин Олександр Анатолійович(молодий, але дуже кваліфікований і перспективний лікар, спокійний, врівноважений,впевнена, що в нього велике майбутє як лікаря, а як Людина- то дякую його батькам!!!) , заввідділенням ендоваскулярноіі нейрорентгенохірургіі Свиридюк Олег Євгенович- бачили б ви його очі!!! Стільки добра і впевненності в те ,що все буде добре, я ще ніколи не бачила у лікарів! Спілкуючись з ним, розумієш, що ти в надійних руках і заспокоюєшся; ця впевненність перетікає в тебе якоюсь енергетикою добра і надає тобі сил. Господи! Ти почув мене! Ти допоміг мені потрапити до цих Людей! Вони врятували мого чоловіка, ми вже дома, попереду період реабілітаціі, але я знаю, що є люди, які ніколи не скажуть мені: » 59? В такому віці не приймаємо!» Господи! Почуй мене! Дай цим людям здоров»я! Будь з ними поряд завжди, як вони завжди поряд з тими, хто потребує ііх допомоги!